Якщо гарно пошукати, то мабуть можна знайти айтішника (ну ви розумієте - айтішники) який багато вьобує, багато заробляє, але багато вьобує, і який мріє що ось і інші теж стануть каторжниками (закреслено) айтішниками і теж будуть вьобувать, як він. А хто буде ухилятися від айтішної роботи, то тих самих будуть вьобувати. Йому від цього легше, його гріє думка про це. Мабуть знайти можна, але це було б непросто. В основному, вони багато вьобують не тому, що колись і інші теж стануть айтішниками і пізнають цю долю.
В наш час, в оцей наш час, люди що обрали собі військові професії, могли б стати другими айтішниками - за заробітками, за кількістю охочих, за перспективами кар'єрного росту і т.д. Вони б обігнали айтішників і стали першими, нагода така трапилася. Якби це було в якомусь іншому суспільстві, а не в суспільстві вільних людей.