Цитата з поста одного відомого лапутаньського блогера
(переклад з лапутаньської здійснений за допомогою гугл-транслейту)

"Однією із цілей тотальної примусової мобілізації була ротація тих, хто вже. І це була не просто одна із цілей, це була чи не топ-ціль. Натомість усю дорогу із мобілізованих створювалися нові підрозділи, а не поповнювалися старі. В результаті ці нові підрозділи швиденько розбігалися і швиденько розмотувалися, а ті, хто вже давно, так далі і залишалися на своїх місцях. Ціль не досяглася зовсім, від слова геть. Тобто в результаті стан справ є таким самим, якби примусової мобілізації взагалі не було.
Зрозуміло, що з бюрократичної точки зору легше і вигідніше створювати нові підрозділи. Але що, важко було налагодити флоу інформації про потреби в особовому складі старих підрозділів; флоу інформації про пріоритети - в які саме старі підрозділи слід направляти мобілізованих і скільки; флоу інформації про кількість і якість мобілізованих, які знаходяться в навчальних центрах? І щоб ця інформація регулярно циркулювала знизу доверху і знову вниз і так по всій армії? І щоб це контролювалося і жорстко форсилося? Невже це так важко зробити, особливо в такій чіткій і строго ієрархічній організації, як державна армія? Га?"